der_sch_shall

Давно збирався чіркануть щось про Харальда ІІІ Хардраду… Виправляюсь; отже, норвезький король, "останній вікінг", зять Ярослава Мудрого / Ярислейфа Кульгавого, один з найбільших космополітів тої неспокійної доби, найманець та скальд в одному флаконі, претендент-невдаха на англійський престол, вбитий стрілою десь неподалік від місця, на честь якого назвали стадіон лондонського "Челсі" (навіть в його смерті можна побачити прихований зміст, ага).

В дуже неспокійну добу прибув в 1034 Харальд та ватага його головорізів до Царграда: величний та вражаючий фасад Східної Імперії тріщав по всьому своєму периметру; якщо далі використовувати архітектурну термінологію, то циклопічна будівля держави ромеїв з плином часу все більше вимагала капітального ремонту – в той час як спадкоємці Василя ІІ Болгароктона звертали увагу на… на колір рушників та килимів в вітальні. Скоро, дуже скоро Візантія мала поринути в череду воєн [на три фронти: нормани, турки-сельджуки та печеніги-пачінакіти], умовні "грабіжники" - діючі особи цієї мізансцени ¹ вже займали свої місця на сцені, а їхня майбутня жертва все ще перебувала в полоні маніловскіх ілюзій, мріючи про повернення колишньої слави… Одним з наріжних каменів відбудови величі Східної Імперії мало бути посилення позицій порфіроносних владик на півдні Апенін, в т.зв. Капітанаті – там якраз панував неймовірний розгардіяш², який розпочався одразу після відкликання з півострова Боіоанеса в 1027.

Харальд привів з собою півтисячі загартованих в багатьох битвах варягів, відданих особисто йому та не дуже радих перспективі бути розпорошеними в загонах varangian guard; ромейський генштаб дуже оперативно вирішив проблему: норвежцю та його "зондеркоманді" доручили полювати на сарацинських піратів в басейні Середземного моря. Паралельно варяги отримали можливість забрати з Константинополя свої улюблені хавскікпи-моноциклони; як на мене, вишукане рішення, справді: і вовки ситі, і вівці цілі.

Особливу увагу ватазі Харальда належало приділяти ділянці Адріатики в районі Дирахія³: саме тут розпочиналася морський відрізок маршруту, що ним ромеї транспортували грошову винагороду своїм військам в Капітанаті. Важко передати словами, наскільки важливою була вчасність всієї отої бухгалтерії, і це розуміли геть усі: і басилевс, і найманці і… чого уж там, арабські пірати.

Після початкових своїх успіхів Харальд збагнув всю складність проблеми: наявних в нього сил бракувало для масштабного патрулювання Адріатичного моря, а морехідні якості галер сицилійських піратів нічим не поступалися його "моноциклонам". З плином часу глибина та безвихідь цього тупика примусили скарбничих та друнгаріїв Східної Імперії зробити нестандартний та нешаблонний крок, про який далі і піде мова.

За розробленим планом, грецька "грошова ескадра", що курсувала туди-сюди маршрутом Дирахій-Барі, мала перевозити в своїх скринях не золоті номісми, а свинцевий баласт [тої самої ваги}; справжній вантаж мав транспортуватися (в умовах максимальної секретності) спеціально відібраним для цього завдання одиночним кораблем-дорконом. Втім, ромеї не були б ромеями, якби цим нехитрим фінтом вони обмежилися; після невеличкого брейнсторму грецькі штабісти вирішили, що їм треба враховувати існування арабської резидентури на найвищих щаблях імперської бюрократії. Якщо здогадка про існування "сарацинського штірліца" підтвердилася б, то мусульманські корсари чудово б орієнтувалися в дрібничках цього плану і отримали б чудову нагоду вкотре пошити візантійців в дурні.

Доводилося чути: мовляв, "третє дно" цієї пастки вигадав сам Хардрада! Не впевнений – занадто вже прямий та негнучкий був великий норвежець протягом всього свого нетривалого життя, хоча чому й ні… Чому Локі і не міг якимось чином надихнути ватажка варягів на неочікуване рішення? Справді.

В найвужчому місці Критського моря доркон з золотом мав зустріти екскорт з двох норвезьких хавскіпів; капітан отримав чітку вказівку чекати там стільки, скільки доведеться. Але це ще не все; одразу після того, як корабель з грошима залишив Пропонтиду, на його борт піднявся кур’єр з надсекретною мапою та повідомив наступне: якщо поблизу миса Тенар доркон буде атакований сарацинами, то греки мають щосили тікати і заховатися в позначеній на карті бухточці, півколом оточеній високими та неприступними скелями.

Страшними прокльонами сипав капітан нещасного доркона, коли він справді побачив арабських піратів – ледь він досягнув вказаного миса! Сарацинська галера там вже втомилася чекати на свою жертву; певна річ, арабські джентльмени удачі почали наполегливо вимагати від греків рус сдавайсь! негайно здатися в полон, але ті миттю поставили всі вітрила на щогли та спробували накивати п'ятами. Пірати не бачили в жертви ніяких шансів на порятунок, а спроба ромеїв заховатися в якійсь бухточці лише додала муслімам самовпевненості; але тільки вони наблизилися впритул до жертви…

На скелях довкола бухточки сиділи непомічені ніким варяги Хардради, які одразу почали закидувати піратську галеру, уявіть собі, глечиками з мідійським вогнем! Так, так, "коктейлем молотова", виготовленим по рецепту тисячолітньої давнини. Чи треба тут казати про те, що ситуація кардинально змінилася на протилежну, що хижак миттю перетворився на беззахисну жертву, якій одразу й судилося піти на шашлик? Шах і мат. Тактіка і стратегія, ров ізри і іскопа і, і падет в яму, юже содела.

=======================
¹ а який виграш від цієї заплутаної колізії отримала Венеція!

² майже як в нас, в Україні, після повалення гетьманату Скоропадського

³ зараз Дуррес (Албанія)